поради психолога



Профілактика насильства у сім'ї:

Безпека в Інтернеті

Поради психолога

Інтернет пропонує дітям і молоді фантастичні можливості для дослідження, зв'язку та творчості в онлайні. Однак із використанням Інтернету пов’язані певні ризики.
Зокрема, це вікно у світ, який також належить дорослим і містить матеріали, що не підходять для дітей.
Як батьки можуть допомогти дітям мінімізувати ці ризики?
На це питання немає однозначної відповіді, адже ризики варіюються залежно від віку та рівня комп'ютерної грамотності дитини. Найважливіше — це зробити особисту інформацію на комп'ютері безпечною, тобто захистити комп'ютер від вірусів та регулярно оновлювати програмне забезпечення.
Коли мова йде про дітей, ви можете посилити безпеку за допомогою фільтрів та засобів фільтрування вмісту, які є в багатьох програмах.
Звичайно, важливо, щоб комп'ютерне обладнання було в робочому стані. Однак для дітей і молоді Інтернет є насамперед соціальним середовищем, в якому можна зустріти не лише друзів, а й незнайомців. В онлайні вас можуть образити, ошукати, завдати іншої шкоди. Я вважаю, що найкращим захистом є застосування власного здорового глузду. Дуже важливо проінформувати дітей про небезпеки в Інтернеті, щоб вони поводилися обережно і були готові обговорювати будь-які проблеми, з якими можна стикнутися під час використання Інтернету. Докладніше про безпеку роботи в мережі Інтернет можна дізнатися на сайті Онляндія.


/Files/images/бЕЗПЕКА1.JPG
Сайт для дітей та батьків, спрямований на попередження правопорушень, злочинів та нещасних випадків у підлітковому середовищі і підвищення

/Files/images/бЕЗПЕКА2.JPG
Профілактика правопорушень серед неповнолітніх

Права дітей є складною проблемою сучасного людства, оскільки, на жаль, життя, здоров’я, навчання, щастя дітей усього світу поки що недостатньо захищені. Про це багато пишуть і говорять, дехто намагається допомагати, але кількість нещасних дітей не зменшується.

Чесність, доброта. Порядність народжуються у батьківській хаті. Дитина, правильно вихована в сім’ї, рідко стає “важкою” в школі, а також непотрібною для суспільства. І навпаки прорахунки сімейного виховання обертаються потім бідою.

Близько 30 млн. дітей у світі не мають можливості відвідувати школу; щороку від хвороб помирають більше ніж 5 млн. дітей. Майже 250 млн. дітей животіють завдяки тяжкій праці, жебрацтву, пограбуванням. Набули поширення торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовились батьки, для пересаджування органів.

В Україні три чверті дітей – це діти з хронічними захворюваннями. У нас визначився новий тип дитини – “діти вулиці”. В минулому році офіційно зареєстровано в Україні 136 тис. дітей, які живуть на вулиці.

Як ви думаєте, які причини того, що діти залишають домівки і йдуть на вулицю?

Більшість дітей називають сімейні причини та небажання відвідувати школу. Основний загал таких дітей закінчили 3-4 класи. Серед них найбільший відсоток неповнолітніх злочинців. Наркоманів, торговців наркотиками та повій.

Дослідженням особистості “важких” підлітків та неповнолітніх правопорушників надавали великого значення вчені, серед яких педагоги, юристи, психологи, соціологи.

С.Виготський налічив близько 150 факторів що впливають на формування особистості, стверджував, що розвиток дитини відображає індивідуальну реакцію на умови.

Відомий доктор юридичних наук Е.Д.Єрмаков за основу бере вольову направленість підлітків і розподіляє правопорушників на 3 групи:

1)підлітки з сильною волею, вдалі організатори, ватажки;

2)підлітки із заперечливою воленаправленістю;

3)”слабовільні” підлітки, яких втягують інші особистості.

Цим підліткам присутня впертість і вони не відчувають болю інших. На першому місці – деформація в морально емоційній сфері, до якої призводить перш за все стосунки в сім'ї.

Психолог Т.Снегірьова проводить розподіл за американською технологією, враховуючи батьків і виховання:

- автократична (деспотична) – підлітку все “не можна” і навіть виразити свою думку;

- авторитарна – самостійність підлітка теж обмежена, він може брати участь у обговоренні проблем, що стосуються його самого, але право робити висновки залишається за старшими;

- демократична – дорослі признають, що в житті підлітка є сфери, де він може працювати самостійно; він без обмежень бере участь в обговоренні своїх проблем із батьками і приймає деякі рішення, однак завершуючий варіант або формується батьками, або одобрюється ними;

- позиція рівності – дорослі та підліток у рівній мірі беруть участь у прийнятті рішень;

- ліберальна – (позиція поступливості) – підліток сам вибирає коло своїх друзів і вибирає заняття, самостійно приймає рішення;

- позиція відвернення – цей вид стосунків, як відмова батьків брати активну участь у житті підлітка.

Як бачимо, ці позиції підлітка в сім’ї мають неабияке значення. Найтяжча для підлітка перша і остання позиції.

Навіть зважаючи на те, що дитина є самостійним суб’єктом права – на неї поширюється весь комплекс громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини, треба брати до уваги, що вона не володіє достатньою спроможністю відстоювати і захищати їх перед суспільством.

Основними документами, які визначають коло прав дитини є Конвенція ООН про права дитини, Сімейний кодекс України та Закону України «Про охорону дитинства». Права дитини – це певні спеціальні можливості, необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості.

Статтями 150 та 151 Сімейного кодексу України визначено обов’язки та права батьків щодо виховання та розвитку дитини відповідно до яких батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, піклуватися про здоров’я, її фізичний та духовний стан; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Проаналізуємо дані ситуації з точки зору обов’язків батьків:

1) Учень 9-го класу в разі отримання низького балу на уроці вириває аркуші із щоденника, виправляє оцінки. Крім того він панічно боїться, що учитель зателефонує батькам і повідомить про його погані бали і поведінку. Чому це відбувається? Який обов’язок порушують батьки?

2) Батько 9-річного Сергія залишив сім’ю і ніякої матеріальної допомоги не надає. Мати Сергія не працює, вона жебракує на станціях метро і примушує Сергія стояти поруч. Якщо він відмовляється, мати лякає його тим, що перестане годувати і вижене з дому. Який обов’язок щодо свого сина порушує мати Сергія?

3) Мені – шістнадцять років. У мене є мама, тато, молодший брат. Але кожний у нашій сім’ї живе сам по собі. Їсти ми ніколи не сідаємо разом, а кожний їсть окремо. Ми нікуди не ходимо всією сім’єю: ні гуляти, ні в кіно. Тато не п’є, любить працювати, допомагає мамі. Мама також дуже роботяща. Але як вона до мене ставиться! Ніколи з нею не можна порадитись. Мама принижує мене, виставляє напоказ мої недоліки в присутності гостей. Як впливають особливості таких стосунків у сім’ї на розвиток особистості?

Можна навести безліч життєвих ситуацій, які призводять до того, що діти відчувають дискомфорт у сім’ї, страх перед батьками, сором за батьків – алкоголіків, холод у стосунках з батьками і навіть голод. Це і призводить до того, що діти шукають спілкування і співчуття серед однолітків та старших людей. І дуже часто стають на злочинний шлях, вчиняючи правопорушення, щоб забезпечити свої матеріальні потреби.

Жорстоке ставлення до дітей збільшується в ситуаціях алкоголізму або наркотизації батьків, неповних та кризових сім'ях. Тому профілактика алкоголізму та наркоманії є також важливою складовою соціальної роботи по попередженню жорстокого поводження з дітьми.

З метою запобігання правопорушень у загальноосвітній школі та в навчальних закладах нового типу, зокрема в гімназіях та ліцеях, слід першочергово проводити профілактичну роботу: слідкувати за відвідуванням учнями уроків, за виконанням правил для учнів, покращувати морально-правову свідомість за допомогою правового всеобучу.

Так, у статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» визначається, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальному та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі і гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Отже, одним із видів профілактики недбалого та жорстокого поводження з дітьми можна застосовувати ознайомлення учнів з чинним законодавством України, в якому закріплено основні права дітей і визначено служби, до яких вони можуть звернутись за захистом.

/Files/images/7106.gif33 думки про вчителя (із книги «Сам собі думаю»)
1) Професія від Бога одна — Учитель. Усі інші — від учителя.
2) Учитель — не професія, це — доля.
3) Останнім у суспільстві втрачає сором учитель. Після цього воно перестає бути цивілізованим.
4) Найсамотніша людина у класі — вчитель.
5) Учительська заробітна платня — це маленька винагорода за професійну шкідливість. А де сама зарплата?
6) Навіть у найважчі часи вчитель має залишатися оптимістом.
7) Найвища мета вчителя — врятувати мрію учня.
8) Школа тримається не на трьох китах, а на одному верблюді.
9) Людина, яка обрала професію вчителя, схожа на самогубця.
10) Колись перед учителем знімали капелюха, тепер він змушений усім кланятись.
11) Учитель нічого не виробляє, крім майбутнього.
12) Найважче для вчителя — обрати собі нове життя після останнього для нього дзвінка.
13) Що не вигадали б у міністерстві — у клас заходить учитель.
14) Жодні технології не змінять основного: вчитель повинен заходити до класу з усмішкою і кожен урок починати по-новому.
15) Якщо ми хочемо, щоб учитель любив учня, необхідно, щоб хтось любив учителя!
16) Якщо навчатися потрібно для того, щоб добре жити, то всі вчителі — неуки.
17) За освіту відповідає вчитель, за її відсутність — міністерство.
18) Чим відрізняється циркова конячка від учителя? Конячку ганяють по колу, а вчителя туди-сюди.
19) Людину, яка все життя виконує домашні завдання, називають учителем.
20) Учитель має бути не вказівним знаком на дорозі, а попутником для дітей.
21) Майстерність учителя історії — як не збрехати під час вивчення неправди.
22) Бути сучасним учителем — означає вміти формулювати нові запитання.
23) Справжній учитель той, хто, знаючи старе, навчає нового.
24) На вчителів потрібно відбирати тих, хто народився «наперед», тобто «на завтра». А навчати їх повинні ті, хто народився «на післязавтра». Усього-навсього.
25) Учитель має стати другом учневі. Клас — це вже не стіл і парти, це місце, де має народжуватися Думка, де один одного поважають і люблять. Жодні технології, прилади і методи не замінять теплого слова, співчутливого погляду і дружнього потиску руки.
26) Кожен випускний клас для вчителя — ще одне прожите життя. І так важко починати нове.
27) Учитель — «той, хто зберігає тепло».
28) Учитель — один, а помилки різні.
29) Якщо у школі серед учителів буде хоча б одна висока і чиста особистість — для дитячої душі цього достатньо.
30) Учитель, здатний усміхатися, і є професіоналом.
31) Не йдіть до школи, якщо не любите дітей.
32) У вчителя одна надія — учні.
33) Потрібна стаття в Кримінальному кодексі, яка передбачала б прилюдне покарання за моральне, матеріальне і психологічне приниження вчителя. Стосується керівників усіх рівнів. Приниження вчителя — нанесення шкоди суспільству. За це треба карати.

БУЛІНГ

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) - це  діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Які ознаки булінгу?
Типовими ознаками булінгу є:
систематичність (повторюваність) діяння;
наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Які  є види булінгу ?
Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є:
-         фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
-         психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
-         економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
-         сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
-         кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу?
Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування - це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася -  це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били, викладали в соцмережі непристойні чи відфотошоплені знімки дитини – потрібно негайно діяти!


Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу?
Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.
Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція).
Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.
Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.
У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію!
Що робити, якщо ви стали свідком булінгу?
Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати.
Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги.
Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.
Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.
Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.
 Ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!
         Що робити, якщо ваша дитина агресор?
Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.
Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.
Яка роль  відведена педагогічним працівникам у запобіганні та протидії булінгу?

Керівник закладу освіти зобов’язаний створити у закладі освіти безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу. Крім того, керівник:
розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) та видає рішення про проведення розслідування;
вживає відповідних заходів реагування;
забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
повідомляє органам Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
Також Закон зобов’язує педагогічних працівників негайно повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) серед школярів.

Яка відповідальність за вчинення булінгу?
До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. З прийняттям нового закону було запроваджено адміністративну відповідальність. Відтепер вчинення булінгу (цькування) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.
Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб караються штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.
У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування). Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?
Якщо у вас залишились питання з данного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.
ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).
Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .

Немає коментарів:

Дописати коментар